Зелена Земля, досліджена Еріком Рудим в 982 - 985 рр і надалі колонізована в 986 році великою експедицією з 25 кораблів, що відправилася з північно-західного узбережжя Ісландії, була названа Зеленою Землею не з "пропагандистських" міркувань, щоб опальний Ерік легше знайшов достатню кількість авантюристів, що погодились би його супроводжувати. Ані зеленуватий блиск льодовиків, ані зелене море, що оточує острів, не подарували острову його назву.

   Європа в ті часи знову переживала довготривале потепління, яке дозволяло вирощувати в Британії добрий виноград. Скандинавські порти не замерзали навіть взимку, навігація до Ісландії і Гренландії була відкрита, в морі не плавали айсберги. Узбережжя Гренландії було зеленим, з добрими пасовиськами, з гарними можливостями для вирощування овочів і навіть злакових культур. Охота і рибальство були прекрасні, моржеве ікло було цінною статтею експорту. Колонія сягала 4000 душ, тут було 300 садиб, 18 церков, єпископство і 2 монастирі. Гренландці стежили за модою: жіночий одяг і прикраси завозилися з самого Парижу і Бургундії.

      Але наприкінці XV і початку XVI століття колонія зникає. Гренландські колоністи не були знищені ескімоськими племенами, тому що були озброєні краще за ескімосів. Вони не змішалися з ескімосами, їх не наздогнала епідемія чуми. Сталося дещо гірше. Клімат різко погіршився, пасовища збідніли, худоба почала вимирати. Масло і сири стали вироблятися у все менших кількостях, так само як і овочі. Холодна вода вигнала з фіордів рибу. З Європи ніхто не приїжджав. Трасу, окрім айсбергів, заполонили німецькі пірати.

     Проте найважчого удару Гренландії завдав зростаючий експорт сибірської мамонтової кістки, яка заполонила ринок і витіснила моржеве ікло. Європа втратила зацікавленість у торгівлі з Гренландією. Жителі острова голодували, страждали від нестачі вітамінів.

     Гренландія, Зелена Земля, на декілька століть була покинута європейцями і досі покрита кригою.